Хатку обклали дивацько розмальованими кахлями, і вона стала цілком подібною на піч. На всіх вікнах понаписували одне слово – нотар. Але на підвіконнях стояли цілі ряди рівновеликих і різної форми фляшок, так що можна було припустити, що «НОТАР» — назва ще одного бару. Лукач зробив якось так, що за тиждень весь дах заріс плющем і над дверима звисала зелена завіса. Всередині було порожньо – навпроти маленького столика (з одною шухлядою) на дуже високих ногах стояв зручний фотель, оббитий парусиною.
На фотелі сидів сам нотар, курив одну за одною грубі сигарети, вставлені у срібне кільце, припаяне до олов’яного стержня, який опускався зі стелі. Кожна сигарета була не довша, ніж півсередньої жіночої долоні. Нотар займався тим, що скручував ще одну сигаретку, курячи попередню.
Ще змолоду він вирішив якось керувати власною смертю, а не цілком покладатися на невідомість. Тому захотів установити якщо не термін, то хоча б причину смерті. Зупинився на ракові легенів і почав не обмежувати себе в курінні, щоби бути приреченим на таку смерть.
- Але досить було комусь прийти, як нотар виймав сигарету з кільця, садовив відвідувача у свій фотель, висував шухляду, виймав два червоні або жовті солодкі перці – завжди свіжі й соковиті, однією рукою розкладав великий ніж, що теліпався на ремінці коло коліна, вичищав перці, поклавши на долоню, питався, чого налити – паленки, ракії, сливовиці, бехерівки, цуйки, зубрівки, анісівки, ялівцівки, боровички, наливав повні перці, подавав один гостеві, ставав при столику, виймав із шухляди аркуш паперу, загострений олівець, піднімав пугачик, казав: «Дай Боже!», дивлячись просто в очі, випивав, відкушував кусник перцю, відразу ж наливав удруге, припалював сигарету (сірники мав у кишеньці штанів біля самого пояса, а сірка була приклеєна до однієї з ніжок стола), брав її в ту ж руку, що й начиння, а в ліву – олівець, глибоко затягувався димом і вже був готовий слухати.
- Нотаря називали французьким інженером.
Непрості знайшли його в Рахові і запропонували саме цю роботу, бо він виглядав скромно й геройсько водночас. Такого хочеться здивувати, оповівши щось надзвичайне з власного життя. А Непрості потребували якнайбільше таких історій і байок….
- В Ялівці французький інженер одягався однаково кожного дня від 1900 –го до 1921 (Навіть після 1914 – го французький інженер сидів у своєму кабінеті, вислуховуючи і нотуючи все, що приходили розповідати різні люди. Оповідачі отримували порядний гонорар, а записи з історіями і мареннями, прозріннями і божевільними ідеями аналізували Непрості). Широчезний білий фланелевий костюм, пошитий без жодного ґудзика, смугасті біло-салатові сорочки, розщеплені на грудях, коркові сандалі. Лише взимку він загортався у ліжник, накидаючи його на голову як відлогу.
Незабаром мала статися зима. Зима мусить щось змінити. Зима має мету — це її основна властивість. Вона закриває відкритість літа, і вже це мусить у щось вилитися.
…. вагання — це щось більше, ніж помилка …
Він захотів жити в Ялівці, бо сподівався, що там не буде ніяких вражень, не відбуватиметься жодних історій. Він хотів, щоб довкола не ставалося нічого, за чим не встигаєш. Нічого, що треба би було запам’ятовувати. Був ще дуже молодий. Не знав, що так буває, — це перше — життя вирує всюди, хай по-дрібному, одноманітно, але нестримно, неповторно і нескінченно. А друге — нічого і так не мусиш запам’ятовувати, ловити насильно. Те, що має залишитися, приходить назустріч і проростає. Така собі ботанічна географія — вичерпність радості проростання.
Чомусь заведено вважати, що закінченням певного сюжету є смерть. Насправді — ж сюжети закінчуються якраз тоді, коли хтось народжується.
Кожен чоловік потребує вчителя. Чоловікам узагалі треба вчитися.
… зачарованість дивом природної симетрії є першим дитячим кроком до усвідомленого відтворення краси світового ладу.
Дивлячись уважніше, вона зрозуміла, що означає мати свій дім. Дбання про дім робить щоденний пошук їжі осмисленим. Мати дім — ніби відкладати рештки харчу або ділитися з кимось їжею. Або часом, призначеним на знаходження їжі. Якщо тіло — брама душі, то дім — той ганок, на який душі дозволено виходити.
Коли дім збудовано, він стає мудрішим від усіх пророків і віжлунів — він завжди скаже, що тобі робити далі.
Щоб бути доступною, краса мусить могти формулюватися словами. А тому — бути подрібненою. Дім дає той дрібний простір, у якому можна встигнути зробити красу власними силами.
… мало що інше є таким досконалим утіленням етики, як догляд за рослинами. Не кажучи вже про те, що споглядання сезонних змін — найпростіший вихід у приватну філософію.
…життя залежить від того, попри що йдеш. Але те, попри що йдеш, однаково залежить від того, куди ходиш. Тобто змінити його досить просто. Важче з іншими визначальними стихіями – що п’єш і чим дихаєш.
Для того, щоб бути щасливим, — сказав він Анні, — треба прожити без таємниць, а чужі знати лиш такі, які можна розказувати під тортурами.
..усе і всі у світі з’єднані з усім — переходами, яких не більше, ніж чотири.
…Українська держава можлива лише тоді, коли карпатський вектор стане основою її геополітики, карпатська космогонія — моделлю ідеології, а самі Карпати — природним резерватом…
Кожна людина… може зробити за своє життя книжку. .. Кожна, але лише одну. Ті, котрі думають, що написали багато книжок, помиляються — то все триває роблення однієї. Поза свою книжку не вискочиш, хай що б ти змінював. Можна підробити, але не створити. Твоя єдина книжка обмежена твоїм тембром, інтонаціями, артикуляцією. Доля — це спосіб говорити. Хоч книжок на світі є безліч, насправді добрих — осяжно. Мусить бути осяжно, а тих мусить бути безліч. Так учать рослини. Якби добрих книжок було неосяжно, світ би спинився або спився. Я свою книжку написав. Не знаю — добру чи ні, але написав….
…багато рослин, які є доступом до краси, мудрості і до того всього, порівняно з чим нас просто на світі нема.
Ніщо найголовніше не стається з власної волі…
…дбати одне про одного, розмовляти про дитинство і переповідати книжки так, що те, що прочитав кожен, відразу ж подвоїться, давати одне одному їжу, мити і гріти тіло, показувати побачене з різних боків дороги. Лиш пізніше з’ясовувалося — в такому співіснуванні закладено один нездоланний напрям. Оскільки воно означає любов не до себе, а до іншого, то передбачає і розширення доступу на територію того іншого. І можна дійти до місця, звідки поширюватися далі можливо тільки всередину, тільки під шкіру.
…на тлі еволюції дуже виразними стають деталі.
Штефан — як то властиво українцям — постійно брав на себе зобов’язань більше, ніж міг виконати. Тому на здійснення деяких замовлень чекалося роками, а деякі просто забувалися.
А культура — це рід, свідоме перебування в ньому.
…час — це експансія роду в географію.
Думки — це тільки те, що профільтровується з місцевості крізь тіло і через тіло витікає.
Кожна думка є бажанням, яке зуміло ввійти і вийти через браму.
Що можеш зробити сама, роби без нікого.
Говори те, що подумалося, а думай так, як щойно відчула.
Плач від ніжності, бо інакше ніколи не будеш такою сильною.
Стеж за диханням, бо лише воно може встановити диктат ритму.
…сюжети не закінчуються і не зникають. Вони можуть час від часу забуватися.
… чекати — найрадикальніше, що часом можна зробити.
Думаючи про щось, він завжди думав про щось інше, як думав.
непрості — земляні боги, люди, які за допомогою вроджених або набутих знань можуть приносити користь або шкодити комусь. важливо, що є цей пункт — вроджені і набуті. вони щось знають. притому це можна дізнатися. набути. в такому разі непростим можна стати, дізнавшись щось.
життя нема без оповіді. бо оповідь є життям.
…найлегше красу запам’ятовувати через речі. Речі тривкі, вони переходять з історії в історію. Але насправді початкова краса — це квіти, рослини і те, з чого вони починаються й у що виростають: вода, просторе повітря, світло і трохи тепла і прохолоди.
Головний підсумок дитинства — співвідношення між сміхом і плачем.
…страх — найбільша спокуса….. лише страх відриває від тебе частини і робить інший світ біля тебе без тебе — боятися хочеться.
розуміння — справа того, хто має розуміти
…передовсім учи своїх синів робити їсти, вони будуть мудрими і радісними…
робити їсти для когось — завжди сенсовно, як виховувати дитину чи плекати рослини — заняття, яке вертає до безпосередності звірів і птахів, коли питання що і для чого робити ще не виникає — цікавість, яку можна дарувати — протистояння різних стихій і сутностей, які можна навчити жити разом — початок усіх смаків у рослинах — тому, що їм нема кінця, нема кінця робленню їжі…
…людині вкрай потрібні тертя і тиск людських площин — кількість цього є наперед заданою, як кількість ударів серця..
…дітям треба читати вголос, … діти мусять розглядати книжку, тата з книжкою, літери, папір з літерами — діти мусять хотіти дочекатися самому зрозуміти книжки — бо кажуть: бо так є написано — побачити багато давніших голосів, щоб краще вирізнити власний..
добре знати, що ти є, завжди десь є
Великі зрушення перемішують людей, і основою говорення і способу мислення стає порівняльна географія.
…річки найкраще зв’язують цілий континент, бо всі місця континенту з’єднані не більше, ніж через чотири ріки.
…все найцікавіше в житті людей відбувається на берегах, над водою річок.
З нею було легко заприятелювати, але звабити — неможливо.
Треба по-справжньому любити місця, щоб вони любили тебе.
Але якщо ти вдатний у всьому, а в чомусь одному невдатний — то вже не найвдатніший. І взагалі, на кожного найвдатнішого знаходиться ще більше найвдатніший.
…у світі все таке, як воно є, і все діється, як діється; у ньому немає жодної вартості — а якби була, то не мала б вартості; якщо є якась вартість, то вона має перебувати поза всім, що діється і так-існує; бо все, що діється і так-існує, — випадкове.
«щось може бути чи не бути подією, а все решта лишитись таким, як є»
Я гарна тоді, коли ти про це мені розказуєш.
Шукання цікавості — найлюдськіша ознака
Добре хоч десь когось мати. Хоча б для того, щоб було кому розказати історію дня, який варто заради цього прожити.
chitalische 